Ain't

 

Отже, на сьогоднішній день слово «ain’t» нерідко замінює собою скорочення «am not, is not, are not, have not, has not», а в деяких діалектах і «don’t, doesn’t, didn’t». Зафіксоване воно у словниках як украй некоректне.

1618 рік – уперше з’являється формула «am + not = amn’t». Два носові звуки поруч «mn» почали дратувати носіїв мови. Через це «m» невдовзі просто відкинули, отримавши «an’t». Цікаво, що скорочена форма «are + not = aren’t» з’явилася пізніше, у 1675 році. Багато хто тоді (як і зараз) звук «r» не вимовляв. У результаті виходило «an’t», а подекуди навіть «a’n’t».

Іншими словами, у різний час відбувалися два різних процеси, які врешті-решт призвели до однакового результату. Однак чимало лінгвістів вважають, що і «is + not = ain’t» ішло своїм шляхом. Уже сформоване «isn’t» часто писали то «in’t», то «en’t». Цілком імовірно, що трохи пізніше воно природним чином трансформувалося у «an’t». Щось подібне можна спостерігати й зараз, коли питальне «хвостате» запитання «не так?» задають не «isn’t it», а «innit». Поки що вважається неграмотною розмовною формою, але в словники слово таки занесли.

Далі вирішили якось зафіксувати довготу звука [a] в «an’t». Для цієї мети приліпили до нього «i» – «ain’t». Сталося це у 1749 році і стало стосуватися всіх трьох форм дієслова «be» у теперішньому часі.

Але рухаємося далі, й постає питання: а що ж було з «have not, has not»? Чому й їх немов магнітом притягнуло до цього «ain’t»? Одним із перших варіантів скорочення дієслова «мати» було «han’t (ha’n’t)», що дуже часто вимовлялося як довгий «хант». А оскільки звук [h] відомий своєю «скромністю», його також нерідко проковтували («an’t»). Довготу ж зафіксували перевіреним способом – «ain’t». Остаточно словниково такі зсуви оформили у 1830 році.

Тепер про «did + not = ain’t». У теперішньому часі таке трапляється рідко. А от раніше дуже навіть часто можна було почути, як афроамериканці саме «ейнтом» замінювали «didn’t»... Щоправда, тоді афроамериканців ще не було, були просто раби.

Питання: вважати «ain’t» граматично неправильним?

Багато лінгвістів наполягають на повноправній участі цього слова в житті англійської мови. Адже склалася дивна ситуація: у кожної форми дієслова «be» є своє скорочення, а для найголовнішого займенника «I» пари не знайшлося. Натомість у «хвостатих» питаннях офіційно закріпилося: «I’m OK, aren’t I?». І як це розуміти? Що за дискримінація?

«Ain’t» називають найганебнішим словом англійської мови й найяскравішим показником статусу людини - слово, за яким миттєво визначають належність чи відсутність належності до певної соціальної групи.

Проте протягом трьох століть «ain’t» використовували у своїй мові всі соціальні класи, не вважаючи це зазорним. Джонатан Свіфт, Лорд Байрон, Теккерей, Генрі Філдінг, Джордж Еліот, Чарльз Діккенс у своїх творах уживали це слово. Аж до початку XX століття навіть на півдні Англії жив собі «ain’t»!

Гоніння на слово почалися з боку… середнього класу! Вищі шари суспільства були занадто високо, щоб звертати увагу на такі дрібниці, і вживали «ain’t». Нижчим теж було байдуже, адже так говорили їхні предки. Головне, щоб тебе розуміли. А от середнім верствам було вкрай важливо підкреслити свою відмежованість від низів і максимальне наближення до освіченої знаті.

Сьогодні як у Америці, так і у Великій Британії ставлення до «ain’t» однакове: слово не вживають освічені громадяни! Не з руки, мовляв. Тим не менш, воно постійно звучить у піснях, фільмах, на вулиці. На письмі ж дуже рідко хто наважується використати «ain’t», хіба що в інтернеті або в SMS.

Існують і вже усталені вирази, на кшталт:

• «You ain’t seen nothing!» – ти нічого не бачив.

• «If it ain’t broke, don’t fix it!» – не зламано – не лагодь.